На сайте http://udryck.crdp.org.ua/ нашёл историю деревни Удрицк:

село УДРИЦЬК. Сторінки історії...

Перші сліди людини на території Удрицька відносяться до найдавніших часів. У районі старого села знайдено кам'яні знаряддя праці (кременевий ніж) епохи палеоліту. Знахідка свідчить, що кілька тисячоліть тому на місці нинішнього Удрицьк жили первісні мисливці, рибалки, котрі вміли користувалися примітивними знаряддями праці.
Заливні луки. Величезні пасовища сприяли і розвитку скотарства. Дуже ймовірним видається те, що поселення на місці нинішнього Удрицьк виникли після утворення держави східних слов'ян - Київської Русі, оскільки державне об'єднання призвело до зміцнення економічних зв'язків між окремими частинами Русі, сприяло розвиткові торгівлі. А одним з торговельних шляхів була досить повноводна річка Горинь, по якій купці перевозили товари до Польщі, Прибалтики. На берегах цієї водної артерії і виникали поселення, які згодом оформилися у великі села.
Вперше село Удрицьк згадується в письмових джерелах під 1629 роком. Однак історія села, безумовно, має значно давніші корені. Дуже очевидно, що літописні згадки, датовані 1005 роком, про Дубровицю, Висоцьк (з останнім Удрицьк має майже безпосереднє сусідство) можуть бути підставою для твердження, що в цей період існувало й поселення під назвою «Удричеськ».
Наприкінці XIX ст. за 2 км від села Удрицьк пролягла залізнична колія Сарни - Лунінець. На цей період жител біля станції ніяких не було. Лише церква прикрашала станційні споруди. Для обслуговування станції, рухомого складу залізниці тут було зведено водокачку, від якої прокладено водопровід до станції для заправки паровозів водою. Це відрізняло станцію Удрицьк від схожих сусідніх, де таких споруд не було.
Географічне положення станції Удрицьк сприяло й тому, що через цю станцію залізницею користувалися жителі порівняно великого містечкового поселення Висоцьк, від якого до Дубровиці було надто далеко, якщо зважити ще й на бездоріжжя.

З історії нашого духовного життя
У центрі села до 1979 року стояла церква. За свідченнями старожилів, нараховувалося їй більше 300 років. Кажуть, що церква представляла велику історичну цінність і подібної їй в окрузі не було на той час та, мабуть, і нині теж, тому що збудована була без єдиного цвяха.
До 1960 року у церкві проводилось богослужіння, далі вона була закрита і зберігалася як пам'ятка архітектури XVII ст. А зведена церква була, згідно переказів, в 1654 році, на місці, яке привиділося пану у сні. Удричани для будівництва використали сосновий бір, який ріс неподалік, в урочищі Закривська.
Службу в храмі перед закриттям церкви вів отець Михаїл, прах якого поховано на Хочинському кладовищі.
В останню суботу серпня 1979 року від удару блискавки згоріла Різдвяно-Богородична церква в с. Удрицьк. Релігійної громади в селі з того часу зареєстровано не було. Жителі змушені були ходити до церкви, щоб задовольнити свої духовні потреби в сусідні села Смородськ та Бухлічі. Коли встановився державний кордон між Україною та Білоруссю, Смородська церква стала ніби своєю: тут вінчалися, освячували Паску, здійснювали всі інші обряди.
З утвердженням державності, загальнонаціональним культурним та духовним відродженням, що прийшло в Україну із здобуттям нею незалежності, наростає відчуття релігійності серед сільської громади Удрицька, поступово визріває ідея будівництва церкви. Практично всі навколишні села, навіть ті, в яких церкви ніколи не було, звели церковні споруди (Колки, Милячі, Жадень, Переброди). Серед удричан знаходяться ініціатори, які від слів поступово починають переходити до діла. Одним з них стає Новик Олександр Олексійович.
Наприкінці 90-х років він самотужки зводить два хрести: один встановлює на перехресті вулиць Центральної та Поштової, біля місця, де знаходилася церква, що згоріла, другий - на в'їзді в село.
Довгою та складною була дорога наших односельців до церкви, але 2004 року, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, відбулося відкриття нового храму в нашому селі.